Є історії, після яких важко підібрати слова.![]()
![]()
Історії, що залишають слід у серці назавжди.![]()
![]()
Сьогодні стіни нашої лікарні знову зустріли маму, яка 16 років жила однією мрією — щоб її дитина жила. Шістнадцять років боротьби, надії, молитви, безсонних ночей, лікарень, реанімацій і віри всупереч усьому.![]()
![]()
Сьогодні вона прийшла не просити про допомогу. Не шукати порятунку. Не чекати на диво.![]()
![]()
Вона прийшла сказати «дякую».![]()
![]()
Дякую людям, які всі ці роки були поруч із її дитиною. Тим, хто рятував, підтримував, лікував, полегшував біль, тримав за руку в найважчі хвилини і не дозволяв залишитися сам на сам із бідою.![]()
![]()
Коли мама почала говорити, у залі запанувала тиша. А потім з’явилися сльози.![]()
![]()
Сльози лікарів, працівників лікарні. Сльози людей, які добре знали цю дитину і разом із родиною проживали її непросту історію.![]()
![]()
Бо за кожним словом вдячності стояли 16 років боротьби за життя.![]()
![]()
Сьогодні у Київській міській дитячій клінічній лікарні №1 відбулася офіційна, але надзвичайно зворушлива зустріч. До нашого закладу завітали працівники Печерське управління поліції ГУНП у м. Києві, щоб вручити подяки лікарям, які протягом багатьох років були поруч із дитиною та її родиною у найважчій життєвій боротьбі.![]()
![]()
За цими відзнаками стоїть історія мами — діючої співробітниці Національної поліції України, яка щодня боролася за життя своєї дитини з важкою формою ДЦП.![]()
![]()
Історія завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога Миколи Володимировича Трикаша, який неодноразово повертав маленьке серденько до життя тоді, коли, здавалося, шансів уже не залишалося.![]()
![]()
Історія лікарів-нейрохірургів Сергія Івановича Синицького та Ольги Олександрівни Гайдаренко, які роками боролися за кожен день життя дитини.![]()
![]()
Історія завідувачки відділення паліативної допомоги, лікаря-педіатра Ірини Володимирівни Губіної та всього колективу відділення, які протягом трьох із половиною років робили все можливе й неможливе, щоб дитина та її мама не залишалися наодинці зі своїм болем.![]()
![]()
Історія медичного капелана отця Віталій Воєца, який від першого дня і до останнього був поруч, підтримуючи родину словом, молитвою та вірою.![]()
![]()
На жаль, земний шлях дитини завершився. Але любов не завершується. Пам’ять не завершується. Вдячність не завершується.![]()
![]()
Попри невимовний біль втрати, мама знайшла в собі сили прийти і сказати найважливіше — «дякую».![]()
![]()
І, мабуть, саме заради таких моментів лікарі щодня обирають свою непросту професію.![]()
![]()
Низький уклін мамі за її мужність і силу духу.![]()
![]()
Світла пам’ять маленькому янголятку, яке назавжди залишиться у наших серцях.